Моє знайомство із суницею садовою, як об'єктом культивування, почалося ще в 2001 році. Тоді на моїй присадибній ділянці (випадково) з'явився новий цікавий сорт полуниці (як я її тоді називав).
 Сорт мені сподобався, бо він вирізнявся поміж інших крупною, смачною, транспортабельною ягодою. До того ж, вона була досить ранньою. Також, суниця прекрасно розмножувалася.
 На той момент у мене була плодоносна ділянка біля хати площею близько 10 м2, яка на осінь густо заросла молодими кущами. Тобто матеріал для закладення маточної ділянки був. 
 Виникла ідея зайнятися суничним бізнесом!
 Про нюанси цього бізнесу було практично нічого не відомо. Але одне я знав напевно — все треба робити, дотримуючись сучасних інтенсивних технологій, адже тільки в такому випадку можна розраховувати на суттєву економічну вигоду (маю економічну освіту).
 Так і почалося моє знайомство із інтенсивною технологією культивування Суниці садової, або, як її ще називають, Суниці ананасної (Ргаgагіа апапаssа).
 Після кількох років заняття суничним бізнесом (методом еволюційного розвитку, тільки за рахунок своїх фінансових ресурсів) стало зрозуміло — діло вигідне, але якщо закладати відразу велику плантацію (при інтенсивній технології великою я вважаю ділянку більше 0,5 га), то, навіть вивчивши технологію, потрібно бути готовим до того, що в перший рік прибутку, скоріше всього, ви не отримаєте. А будь-який «не від'ємний» економічний результат має сприйнятися як успіх. Тобто, якщо у вас практичного досвіду ніякого (20 кущів суниці на дачі не рахується), то вам треба або наймати кваліфікованого досвідченого технолога-суничника (при наявності фінансових ресурсів), або розвиватися поступово, починаючи з 5—10 соток. Але, навіть за останньої умови, дуже бажано мати хоча б агрономічну освіту і здоров'я .
 А взагалі суничний агробізнес — цікавий! Чого вартий тільки вигляд плантації весною в пору цвітіння, а тим більше — в пору плодоношення! Та й рентабельність обіцяє бути не меншою за 50 %, а іноді й 100—200 %! Звичайно, це при умові дуже серйозного підходу до справи. Але я тоді навіть не здогадувався, скільки різного роду проблем може виникнути у процесі реалізації цієї справи.
 Для початку розкажу, як все починалося у мене.
 Отож, почалося все з того, що осінню 2004 року було висаджено у відкритий ґрунт близько 1500 молодих кущів суниці — був закладений маточник. (Відразу хочу зауважити: частина кущів пропала, більшість через те, що в них було слабке коріння. Не встигнувши до зими укорінитися, вони померзли.)
 Кущі висадили за схемою 0,25—0,3х 1,2 м. Тобто, 0,25—0,3 м — відстань між кущами в рядку, 1,2 м — відстань між рядками (ширина міжряддя). Таким чином отримали приблизно 6 соток (0,06 га) маточника.
 При посадці під кожен кущ було внесено перегній (точна доза невідома, приблизно — жменя). А весною, проведена була підкормка селітрою із розрахунку 2 кг/сотка. Також, підчас посадки під кожен кущ було вилито близько 1 літра води.
 Воду приходилося носити відрами від криниці, що знаходиться за 60— 150 м від місця посадки (150 - 60 = 90 — довжина ділянки). Посадку провели за два дні силами 4-х чоловік (маючи сьогоднішній досвід, розумію — можна було за 1 день; але багато залежить від наявності засобів праці, а ще краще — ефективних засобів праці.
 Результат: маємо маточник площею 6 соток.
 Технологія: відкритий незахищений не замульчований ґрунт, без системи поливу.
 Протягом наступного сезону на маточнику проводились, починаючи з весни, такі роботи:

•  обрив квітконосів весною (для того, щоб рослини не витрачали енергії на плодоношення, а відразу «гнали» вуса)

•  прополка бур'янів, розрихлююча просапка (4 рази); 

• полив за допомогою шланга (1 раз — в середині літа підчас посухи, 1 раз — перед викопуванням саджанців).

Висновок: на маточних насадженнях дуже бажано мульчувати ґрунт (найпрактичніше — тирсою, бажано листяних порід), але невеликим шаром (1,5—3 см).
 За рахунок цього досягається: менша кількість бур'янів, збереження вологи в ґрунті. Як наслідок — не потрібна розрихлююча просапка (тільки прополка, бо бур'янів хоч і менше, але все ж будуть). Можна не поливати (мульча пропускає дощ, але не дає воді випаровуватися), хоча бажано (і краще — крапельний полив). На замульчованій ділянці працювати зручніше, особливо після дощу — немає болота. І просто виглядає така ділянка естетичніше.
 Результат сезону — 6000 високоякісних (як мені на той час здавалося) саджанців з діаметром кореневої шийки (ріжка, коронки) близько 10—12 мм (наскільки я пам'ятаю, хоча я їх на той час не міряв). Цей результат «був досягнутий» аж на вересень місяць, і, як було заплановано, потрібно було до ЗО вересня зробити посадку товарної плантації. (На той час посадка суниці в вересні — першій половині жовтня, була звичайним явищем для мене, як і для всіх любителів-дачників . Хоча вже «проскакувала» інформація, що ці строки запізні.